Відділ водних об’єктів та техногенно-екологічної безпеки

Подробности: Создано 30.11.2018 14:17

Кременчуцьке водосховище, створене для вирішення енергетичних і водогосподарських проблем держави і введене в експлуатацію в 1961 році, є найбільшим у дніпровському каскаді. Воно розташоване в межах трьох адміністративних областей України: Черкаської, Кіровоградської і Полтавської. Безумовно, значення даного водного об’єкта для соціально-економічного розвитку згаданих областей важко переоцінити, але не варто забувати і про його негативний вплив на прибережні території.

    Відділ водних об’єктів та техногенно – екологічної безпеки Черкаського РУВР здійснює моніторинг стану прибережних територій в зоні впливу Кременчуцького водосховища по 2-х основних напрямках:
– спостереження за переформуванням (розмивом) берегів водосховища, станом гідротехнічних та берегоукріплювальних споруд (інженерно – геологічний моніторинг);
– спостереження за гідрогеологічним станом (можливим підтопленням ґрунтовими або затопленням поверхневими водами) прибережних територій в зоні впливу водосховища (гідрогеологічний моніторинг).
    Що стосується першого напрямку, слід зазначити, що по гідрологічному режиму Кременчуцьке водосховище умовно поділяється на 2 частини: верхову (від черкаського мосту вгору за течією до Канівської ГЕС) і озерну (від черкаського мосту униз за течією до Кременчуцької ГЕС), які кардинально відрізняються типом і умовами переформування берегів.
    Отже, в системі спостережень за переформуванням берегів первісною характеристикою є лінійна переробка берега (відстань, на яку берегова лінія внаслідок розмиву щорічно просувається в напрямку суходолу); це найбільш характерний показник переформування, а при узагальненні даних визначається головна величина, як наслідок руйнування берегів, це площа втрачених земель. Адже, земля є однією з головних цінностей будь-якої країни. Отже, в результаті руйнування берегів водосховища держава безповоротно втрачає земельні ресурси і це становить серйозну проблему.
    Верхова частина водосховища, яка повністю розташована в Черкаській області, характеризується річковим режимом, де переважають ерозійні берегові процеси, які відбуваються під впливом течії, і на окремих ділянках узбережжя доволі інтенсивні. Найбільшого розмиву зазнають ділянки обох берегів в межах Канівського і Черкаського районів: нижче с. Пекарі, навпроти острова Просеред, в районі гирла р. Росі, а також біля протоки «Стара Рось», поблизу с. Прохорівка і гирла протоки Оріхівки; поблизу колишньої пристані «Тубільці».
У межах Канівського району найбільш активне берегоруйнування спостерігається на обох берегах в районі острова Просеред: на лівобережжі – вище і нижче гирла протоки Оріхівки; на правобережжі – поблизу с. Пекарі і очисних споруд м. Канева (Схема берега на ділянках с. Прохорівка – р. Оріхівка Канівського району та в районі очисних споруд м. Канева). Середня інтенсивність берегоруйнування за останні 10 років тут склала 0.3 – 1.2 м на рік. Протягом періоду спостережень за станом берегів, які на цих ділянках проводяться з 1980 року, в результаті розмиву берегів втрачено близько 50 га земель, переважно – Держлісфонду. Але якщо на лівому березі біля гирла Оріхівки руйнується захисна лісосмуга (що само собою є негативним явищем) (фото 1, 3), то на протилежному березі берегоруйнівний процес наближається до очисних споруд м. Канева; отже, проблема набуває ознак техногенно-екологічної небезпеки.
Слід зазначити, що процес берегоруйнування в районі очисних споруд м. Канева надзвичайно активізувався з 2007 року (фото 5, 9). Довжина зазначеної ділянки, до якої прилягає нижня за течією частина очисних споруд (ділянка полів фільтрації), складає близько 800 м. Береговий схил складений переважно пісками. На деяких ділянках берега відстань від урізу води до зовнішнього контуру (підніжжя обвалування) території полів фільтрації значно менше 100-метрової зони, необхідної для дотримання водоохоронного режиму та санітарних норм навколо об’єкту.     За результатами останнього обстеження берегової лінії, проведеного у жовтні поточного року, біля верхнього за течією краю ділянки полів фільтрації від берегової лінії до підніжжя валу залишилось 40 м. Зменшення відстані від урізу води до контуру території полів фільтрації (ширини прибережної захисної смуги) призведе до неприпустимих розмірів інфільтрації стічних вод до акваторії водосховища, а ймовірність руйнування зовнішнього контуру полів фільтрації слід розглядати як загрозу екологічної катастрофи.
Для озерної частини водосховища характерним є абразійний тип переробки берегів, що розвивається під дією вітрових хвиль. Найбільшому розмиву піддаються береги, характерні для нижньої (найбільш глибоководної) зони водосховища, розташовані здебільшого на лівобережжі, в межах Полтавської області (фото 10). Середня інтенсивність берегоруйнування тут за останні 30 років склала 2.4 м/рік, в окремі роки досягаючи 10 – 12 м. Усього за час експлуатації водосховища Полтавська область в результаті переформування берегів втратила близько 800 га земель.
Активні зміни відбуваються і на берегах в межах Кіровоградської області, величина їх середньої переробки за останні 30 років склала 1.1 м/рік (фото 12), втрачено близько 410 га земель.
Крім того, необхідно відзначити, що в останні роки на деяких відносно стабільних берегових ділянках (де абразія була доволі помірною або взагалі не спостерігалась) з різних причин, нерідко пов’язаних з антропогенною діяльністю, стан рівноваги порушується і процеси розмиву стрімко активізуються. Один з прикладів наведений вище – район очисних споруд м. Канева. Другий характерний приклад: смуга берега довжиною близько 1200 м поблизу с. Червона Слобода Черкаського району, де останні 8 років спостерігається активна абразія берега (фото 13).
Таким чином, всього з моменту заснування Кременчуцького водосховища, внаслідок переформування берегів було втрачено близько 2087 га земель, більша частина з яких припадає на Державний лісовий фонд (1661 га).
Систематичні спостереження за станом берегів Кременчуцького водосховища дають можливість обґрунтування необхідності берегоукріплювальних заходів на проблемних ділянках узбережжя. Спершу слід зупинитись на загальній типізації берегозахисних споруд. Вони поділяються на 2 основних типи: піщані і кам’яні. Піщані берегоукріплення присутні в озерній частині водосховища, але умови їх будівництва і використання обмежені верхньою зоною озерної частини, оскільки в нижній (найбільш глибоководній) зоні, як і у верховій частині їх застосування неможливе через неприйнятні гідрологічні умови. У верховій частині водосховища зазвичай використовуються берегоукріплення комбінованого типу: струмененапрямні кам’яно-накидні буни із щебеневим або піщаним наповненням міжбунного простору (фото 14). В нижній (глибоководній) гідрологічній зоні найбільш раціональними і ефективними є кам’яні накиди і кам’яні банкети. Характерні приклади: захист берега поблизу с. Велика Андрусiвка Кіровоградської області загальною довжиною 2.75 км (фото 16); берегоукріплення біля колишнього сільського кладовища (яке потрапило в зону берегоруйнування) поблизу с. Мозоліївка Полтавської області, побудоване у 2012 – 2013 роках (кам’яний банкет) довжиною близько 200 м (фото 17).
На невеликих ділянках узбережжя практикуються також кріплення підпірними стінками і залізобетонними плитами. Як правило, вони створюються для захисту об’єктів спеціального призначення (водозабірні станції, бази відпочинку та ін.)
Загальна довжина берегів Кременчуцького водосховища, захищених різними способами кріплення на сьогоднішній день становить 148 км. Також слід визначити ділянки узбережжя, які потребують першочергового захисту від руйнування.
    В межах Черкаської області:
    1. Ділянка правого берега в районі очисних споруд м. Канева (с. Пекарі) потребує невідкладних заходів щодо берегоукріплення. Існує загроза екологічної катастрофи. Довжина – 0.8 км. Пропонований тип берегозахисту – комбінований (кам’яно-накидні буни з кріпленням залізобетонними плитами).
    2. Ділянка лівого берега с. Прохорівка – гирло р. Оріхівки. Довжина – близько 2.8 км. Пропонований тип берегозахисту – комбінований (кам’яно-накидні буни з заповненням міжбунного простору піском та щебенем).
    3. Ділянка правого берега в районі пристані Тубільці (гирло р. Рось – о. Марченків), Черкаський район. Довжина – близько 5.1 км; величина відступу берегової лінії за період експлуатації водосховища – 80 – 300 м. Пропонований тип берегозахисту – комбінований (кам’яно-накидні буни з заповненням міжбунного простору кам’яним накидом).
    4. Ділянка комплексного берегозахисту території Дніпровської водоочисної станції КП „Черкасиводоканал”. Довжина – 0.1 км; критична ситуація склалася у листопаді 2010 р.; вжиті тимчасові заходи по берегоукріпленню, але ситуація потребує більш надійних заходів. Пропонований тип берегозахисту – комбінований (кріплення залізобетонними плитами і кам’яним накидом).
    5. Ділянка правого берега у східній частині с. Червона Слобода Черкаського району. Довжина – близько 1200 м. Пропонований тип берегозахисту – штучний піщаний пляж.
В межах Полтавської області:
    1. Четверта ділянка Оболонської захисної дамби між селами Мозоліївка і Шушвалівка Глобинського району. Загальна довжина – 0.7 км. Пропонований тип берегозахисту – кам’яний банкет.
    2. Район с. Мозоліївка Глобинського району. Довжина ділянки – близько 3.5 км. Пропонований тип берегозахисту – кам’яний банкет.
    3. Ділянка с. Пронозівка – с. Васьківка – Кагамлицька затока Глобинського району. Довжина – близько 3.7 км Пропонований тип берегозахисту – кам’яний банкет.
    4. Ділянка від Кагамлицької затоки до смт Градизьк Глобинського району. Довжина – близько 3.7 км. Пропонований тип берегозахисту – кам’яний банкет.
    5. Берег поблизу гори Пивиха Кременчуцького району, що відноситься до природного заказника державного значення. Довжина ділянки – близько 2.3 км. Пропонований тип берегозахисту – кам’яний банкет.
В межах Кіровоградської області:
    1. Ділянка поблизу с. Велика Андрусівка Світловодського району нижче східного (нижнього за течією) краю берегозахисту (кам’яний банкет). Тип переформування – абразійно-осипний. Пропонований тип берегозахисту – кам’яний банкет. У 2017 році виконано близько 90 м берегозахисту. Необхідно додатково побудувати щонайменше 100 м. Також пропонується, по можливості, здійснити досипку кам’яного матеріалу на найбільш зруйнованих ділянках раніше побудованого банкету.
    2. Ділянка с. Велика Андрусівка – с. Нагірне. Довжина – близько 9 км; тип переформування – абразійно-осипний. Пропонований тип берегозахисту – кам’яний банкет.
    3. Ділянка с. Нагірне – Цибульницька затока. Довжина – близько 4.5 км; тип переформування – абразійно-обвально-осипний. Пропонований тип берегозахисту – кам’яний банкет.
    По другому напрямку моніторингу спостереження включають заміри рівнів ґрунтових вод, визначення глибини їх залягання від поверхні землі, як фактор можливого підтоплення територій. На сьогоднішній день спостереження проводяться на 3-х прилягаючих до водосховища масивах: промислова територія м. Черкаси, нижня частина м. Світловодськ Кіровоградської області, с. Святилівка Оболонського захищеного масиву Полтавської області. Надзвичайно загрозливих ситуацій щодо підтоплення ґрунтовими водами на цих територіях протягом останніх років не було. Однак в зоні впливу водосховища крім підтоплення періодично спостерігається затоплення прибережних територій поверхневими водами.
    Зазвичай це відбувається у верховій частині водосховища в період проходження весняної повені внаслідок підвищених скидів води через греблю Канівської ГЕС, коли тимчасовому підтопленню й затопленню піддаються знижені території населених пунктів в Канівському і Золотоніському районах, а також на правобережжі нижче гирла Росі. Останній раз таке інтенсивне затоплення тут спостерігалося в 2013 році, коли у Канівському районі були затоплені присадибні території сіл Келеберда, Пекарі, Сушки, Михайлівка і бази відпочинку в с. Хрещатик Черкаського району. Внаслідок підвищення рівня води в межах Прохорівської сільської ради Канівського району, в селі Сушки у 48 домоволодіннях, де проживає 150 чоловік, вода знаходилась на садибних ділянках; у 10 домоволодіннях водою частково були затоплені надвірні споруди (фото 19). В межах Тубільцівської сільської ради Черкаського району поблизу с. Хрещатик вода вийшла на заплаву, частково були затоплені та відрізані водою території, де знаходяться 14 баз відпочинку. Середній об’єм скидів води через греблю Канівської ГЕС становив 4500 м3 щосекунди протягом майже 5-ти тижнів з 25 квітня по 28 травня. Обстеження місця події і спостереження за рівнями води дали можливість відобразити на карті межі затоплення (Карта затоплення Лівобережжя верхової частини Кременчуцького водосховища з 15.04. по 15.05.2013 року). Такі графічні матеріали створюються у відділі водних об’єктів та техногенно – екологічної безпеки для відображення реальної або можливої (передбачуваної) картини виникнення деяких негативних явищ або надзвичайних ситуацій, пов’язаних з водною стихією, для визначення певних параметрів і характеристик цих явищ з метою подальшого інформування (в разі необхідності) органів державної влади і місцевого самоврядування.
    Крім того, відділ ВО та ТЕБ від імені Управління систематично (щонайменше – раз на рік) надає обласним і районним державним адміністраціям інформацію про стан і переформування берегів Кременчуцького водосховища в межах відповідних областей і районів.
    Таким чином, незважаючи на 57-річний період існування Кременчуцького водосховища, спостереження за його впливом на прибережні території й донині залишаються актуальними.