Олександр Бовсуновський: «Керуємо великою водою — оберігаємо життя»

Подробности

Создано 02.06.2021 14:58

До Дня працівників водного господарства

Газета «Черкаський край» від 02.06.2021 № 22 (20377)

У першу неділю літа, цьогоріч — 6 червня, в Україні відзначається День працівників водного господарства. І ми щиро вітаємо з цим професійним святом усіх, хто присвятив своє життя збереженню водних ресурсів нашої країни, безперебійному забезпеченню водою потреб населення і всіх галузей економіки, надійному захисту прибережних земель і населених пунктів від руйнівних проявів водної стихії.

Одним із головних водних багатств України є Кременчуцьке водосховище, наповнення якого водою завершилося 60 років тому. І весь цей час безперебійне функціонування цього найбільшого за площею на території нашої держави штучно створеного водного басейну забезпечує колектив Черкаського управління захисних масивів Дніпровського водосховища, який 13 років очолює Олександр Бовсуновський.

Про те, як утримуються у відведених їм межах 2252 квадратних кілометри рукотворного моря, як захищаються гідротехнічними спорудами від затоплень і підтоплень майже 60 тисяч гектарів прибережних земель та 58 населених пунктів Золотоніського, Чорнобаївського, Черкаського та Чигиринського регіонів Черкаської області, Глобинського і Кременчуцького — Полтавщини, Світловодського — Кіровоградської області, — й наша з ним розмова.

— Олександре Миколайовичу, Кременчуцьке водосховище — це не тільки краса, відпочинок, сприятливий клімат, а й потужна сила води, яку необхідно контролювати, а нерідко — й стримувати. А це великою мірою залежить від надійної роботи гідротехнічних споруд, розташованих на берегах водосховища. Особливо ж — у періоди весняного водопілля, надмірних дощів, штормової погоди тощо.

— Кременчуцьке водосховище — це стратегічний об’єкт, від функціонування якого залежить як екологічна рівновага в центрі України, так і соціальна стабільність у суспільстві. Тому ми добре розуміємо свою відповідальність за збереження цього водного басейну, управління цим великим водним резервуаром, який в умовах глобального потепління набуває все більшого значення. Наше головне завдання — не допустити жодних збоїв у дотриманні рівня води у водосховищі, через які може статися підтоплення сільгоспугідь або ж населених пунктів, порушення цілісності екосистеми, втрата підводного біорізноманіття тощо.

Тому весь наш колектив — працівники Дахнівської, Черкаської, Тясминської, Оболонської експлуатаційних дільниць, служб УЗМДВ — працюють із повною віддачею, на високому професійному рівні, злагоджено як одна команда. Це висококваліфіковані, досвідчені спеціалісти, які володіють кількома суміжними спеціальностями, завжди діють плече до плеча, спільно вирішують проблеми і добиваються результатів.

Передусім, це стосується забезпечення безвідмовної роботи наших гідротехнічних споруд, від яких залежить життєдіяльність Кременчуцького водосховища, безпека населення в прибережних зонах, екологічна, економічна, соціальна стабільність у регіоні. Будувалися вони ще в далеких 50-х роках минулого століття разом із водосховищем, але й сьогодні ці системи захисту від водної стихії працюють у безаварійному режимі, знаходяться в належному технічному стані і мають естетичний вигляд. Все це завдяки фаховій майстерності, досвіду і знанням наших працівників, їх сумлінній праці і відданості водозахисній справі.

Я щиро вітаю весь наш трудовий колектив, ветеранів водної галузі, працівників Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ та всіх водників України з Днем працівників водного господарства. Щастя, міцного здоров’я, добробуту вам і вашим родинам, професійних здобутків у вашій нелегкій праці, яка захищає людей від надзвичайних ситуацій, землю — від посухи, суспільство — від екологічних потрясінь.

— Утримувати в берегах такий величезний водний басейн, як Кременчуцьке водосховище, яке й за об’ємами в ньому води одне з найбільших в Україні, думається, далеко непросто.

— Роботи у нашого колективу щодня дійсно немало. Постійного догляду потребують майже 150 кілометрів берегової лінії, 88 кілометрів захисних дамб, 70 кілометрів дренажних споруд. У цілодобовому режимі працюють наші дев’ять насосних станцій, перекачуючи воду у водосховище з річок, гирла яких перебувають нижче водного рівня Дніпра. І цей процес водорегулювання потребує трохи не щохвилинного контролю, інакше потік води з русел, не потрапивши за призначенням у рукотворне море, може розлитися по прибережній зоні, затопити землі, городи, будинки навколишніх сіл. Особливо ж небезпечні весняні повені, коли вода стрімко проривається на волю — у водосховище, несучи при цьому й великогабаритне сміття, часом — стовбури дерев, кущі. У цей період всі гідросистеми працюють особливо напружено, а люди нерідко — на межі мужності, протистоячи бурхливому потоку, який може зруйнувати все на своєму шляху. І вони це роблять, розуміючи, що ніхто, крім них, не в змозі приборкати водну стихію, яка, якщо вона некерована, може накоїти немало лиха.

— На жаль, водникам доводиться сьогодні боротися ще й із фінансовими складнощами. Зарплати у вашій галузі— одні з найнижчих в Україні, на оновлення обладнання, укріплення берегів кошти з держбюджету майже не виділяються. І так триває не один рік.

— Водогосподарська система, дійсно, перебуває у складній економічній ситуації. Хоча до збереження водних запасів країни, тим більше в умовах глобального потепління, коли весь світ постав перед проблемою дефіциту питної води,  увага держави повинна бути першочерговою. На жаль, не відбуваються ні збільшення зарплатного фонду, який формується з надходжень Держбюджету, ні належне фінансування технічних і технологічних потреб господарства. Через це ми змушені були й цього року провести суттєву оптимізацію кадрів. І це для того, щоб утримати середню зарплату в колективі на рівні мінімальної. При цьому обсяг робіт залишився незмінним, оскільки хоча б часткове їх невиконання може призвести до небажаних катаклізмів у життєдіяльності Кременчуцького водосховища. Тож, сьогодні наші працівники мають подвійне, а то й потрійне виробниченавантаження при тій же стабільно низькій зарплаті.

По суті, за рахунок власних коштів, які ми заробляємо на наданні послуг населенню, організаціям та підприємствам, створенню спеціального фонду управління ми й проводимо ремонті роботи. Так, було здійснено поточних ремонт та встановлено систему АСКОЕ на Оболонських насосних станціях №№ 1, 2, 3, Черкаській насосній станції та Будище-Свидівських насосних станціях №№ 1,2, зроблено ремонт електродвигуна насосного агрегату № 7 Тясминської насосної станції, виконана ін’єкційна гідроізоляція докової частини Оболонської насосної станції №2. А ще проведено модернізацію комп’ютерної техніки, ремонт насосно-силового обладнання, щитового господарства насосних станцій управління, техніки і механізмів, придбані засоби малої механізації тощо. Було також проведено експертну оцінку і повне опосвідчення козлового крану Тясминської НС та автомобільного крану Черкаської дільниці.

За рахунок коштів обласного бюджету було також проведене обстеження технічного стану мосту Тясминської захисної дамби, дорожнє покриття якої було трохи не вщент зруйноване великоваговими автомобілями. Сьогодні цей проїзд перекрито й рух автотранспорту спрямовано в об’їзд.

Тільки за минулий рік нашими насосними станціями перекачано понад 114,5 тисяч кубометрів води, виконано 470 точко-замірів рівнів грунтових вод на захисних масивах Кременчуцького водо сховища в місцях спостережних свердловин.

І найголовніше: випадків підтоплення чи затоплення територій не допущено.

— Кременчуцьке водосховище живлять малі ріки. Але через майже безсніжні зими останніх років, недостатність опадів вони все більше міліють. Щоправда, цьогорічний травень заряснів дощами. Чи змінить це ситуацію на краще?

— Особливо сподіватися на це не доводиться. Дощі зволожують пересохлу землю, рослини. Для наповнення ж річок цих опадів усе ще замало, вони дуже повільно збільшують свою водність. Хоча, слід сказати, порівняно з минулим роком, ситуація з наповненням водосховища дещо покращилася. І все ж у водосховищі спостерігається все більше мілин, воно заростає водоростями і це не може не викликати занепокоєння.

Та що особливо турбує, так це стан його берегів, які руйнуються. От тільки коштів на їх укріплення з Держбюджету майже не виділяється. Обвали потрапляють у воду, замулюють дно, створюють ті ж мілини, які негативно впливають на суднопрохідність, підводний біосвіт. Втрачається дорогоцінна земля, яка могла б мати сільськогосподарське призначення. Взагалі, за час експлуатації Кременчуцького водосховища вже втрачено 2096 гектарів землі. Минулого року береги обвалилися на площі 4,24 гектара. Останні рази ми мали фінансову можливість укріпити береги в районі села Сокирне Черкаського району та села Андрусівка Кіровоградської області в 2004 та 2012 роках. Укріплення ж потрібні майже по всій береговій лінії.

У рамках співфінансування про стан берегів на своїх територіях могли б потурбуватися територіальні громади. На жаль, вони зайняті вирішенням різних побутових проблем, залишаючи екологічні питання поза увагою. Хоча при цьому деякі з них дають протиправні дозволи на забудову берегів у межах захисної смуги, хоча це заборонено законом. Як, приміром, у Свидівку та й інших місцях прибережної зони, де маєтки ростуть, як гриби. Суди проти таких рішень розтягуються на роки, але поки що нічого не змінюється.

— Україна небагата на прісну воду. Тим більше важливі такі великі водні резервуари, як Кременчуцьке водосховище. Ваш колектив водників забезпечує безперебійне функціонування цієї водної системи, яка служить сьогоднішньому поколінню і буде служити нашим нащадкам. Але ж і вам потрібна підтримка держави, наприклад те ж фінансування для оновлення, реконструкції гідротехнічнх споруд, запровадження нових технологій тощо.

— І сьогодні, здається, ці питання починають вирішуватися. Кабінет Міністрів України прийняв постанову про порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реалізації державного інвестиційного проєкту «Реконструкція гідротехнічних споруд захисних масивів дніпровських водосховищ».

Ним передбачено виділення коштів на реконструкцію гідроспоруд і Черкаського УЗМДВ. Планується понад 33,7 мільйона гривень на реконструкцію Тясминського комплексу захисних споруд масиву «Захист долини р.Тясмин», понад 34,8 мільйона гривень  для дамби масиву «Золотоніський», 36 мільйонів гривень — для Будище-Свидівських насосних станцій №№ 1,2 і т.д. Фінансування, щоправда, планується в межах 2023-2026 років, але сподіваємося, що воно все ж таки буде, бо стосується це водної безпеки держави — одного з найактуальніших в наш час питань.

Ще раз вітаю всіх водників, наш рідний колектив із професійним святом! Чистої і спокійної води вам, дорогі колеги, всіх життєвих благ, здобутків і впевненості в майбутньому.

Інтерв’ю вела

Наталя Віргуш