Чи потрібна нам Вільшанська насосна станція?

Подробности

Создано 29.11.2016 14:11

Сьогодні чимало розмов точиться навколо того, чи потрібне нам Кременчуцьке водосховище та насосні станції, що перекачують воду із річок у нього. Мовляв, давайте повернемося до природного стану водойм, великих і малих річок. Для того, щоб зрозуміти, наскільки це неможливо технічно, ми приїхали до однієї із найновіших та найпотужніших насосних станцій – на Вільшанську насосну.

Перш ніж потрапити на насосну, долаємо дамбу. Її довжина більше 11 км. При під’їзді до насосної не можна не звернути увагу на саму річку Вільшанку, води якої вона й перекачує до Кременчуцького водосховища. Навіть пізньої осені вона залишається красивою, від неї віє спокоєм і тишею. Взагалі, Вільшанка – річка в Україні, протікає в межах Звенигородського, Городищенського, Черкаського районів, права притока Дніпра. Її довжина всього 100 км, тому належить до малих річок. Перша згадка про водойму датується 1550 роком. Назва походить від вільхи, що часто росте на берегах. До речі, в Україні протікає 6 Вільшанок в різних областях і кожна по-своєму красива і потрібна суспільству як водна артерія.

Захисні споруди Вільшанського масиву охоплюють не лише об’єкти, розташовані біля Кременчуцького водосховища, а й на відстані понад 50 км. Адже частина стоку річки Рось при високих паводках перекидається у річку Вільшанку по каналу, який був викопаний вручну ще у 1914 році. Таким чином зменшуються ризики підтоплень населених пунктів, розміщених у нижній частині  річки Рось: Драбівка, Сахнівка, Межиріч, Кумейки, Михайлівка, Хмільна.

Рівень Кременчуцького водосховища вищий від рівня Вільшанки в районі гирла, тому для нормального водотоку була створена гребля та насосна станція. При наповненому до робочого рівня водосховищі, різниця відміток водосховища і річки складає понад 1,5 метри.

– Міжвідомча комісія встановлює рівневі режими для водних об’єктів. Згідно з ними працює і наша насосна. Зараз вода йде самопливом, однак навесні, коли рівень води у Кременчуцькому водосховищі піднімається вище 79,5 м по балтійській системі, спрацьовує автоматичний затвор, який не дає можливості воді із Кременчуцького водосховища потрапляти у річку Вільшанку. Насосна станція досить потужна – перекачує 40 м3/ с води з напором в 10 м завдяки 5-ти насосам. В межах захищеної частини масиву знаходиться 8 населених пунктів: Мошни, Тубільці, Березняки, Первомайське, Софіївка, Шелепухи, Байбузи, Хрещатик, – розповідає заступник начальника Черкаського РУВР Владислав Бондаренко.

Зовні, особливо здалеку, Вільшанська НС – нічим непримітна невелика споруда, але коли потрапляєш усередину, відчуваєш усю  її могутність. Чого варто лише подолати крутими східцями усі її чотири рівні. Уже в доковій частині опиняєшся на 4 метри нижче від рівня води в річці, а в четвертому – майже на 10-ть.

–  Споруда призначена для перекачування повеневих, зливових і дренажних вод, а також стоку р. Вільшанка в Кременчуцьке водосховище. Напівзаглибленого типу з монолітного залізобетону. В експлуатацію введена в 1975 році, відтоді жодного дня не зупинялася у своїй роботі. Обладнання, яке періодично зношується, ремонтуємо і замінюємо своїми силами. Підтримуємо задані нам рівні води, а перекачуємо сток Вільшанки лише в нічний час, це дозволяє суттєво економити на електроенергії, – зауважує начальник Вільшанської НС Микола Доманчук.

У 1970 році жителі навколишніх сіл постраждали через весняний паводок. Тоді ще не було насосної станції, тож заплавна частина масиву та розташована на заплаві р. Вільшанки частина с. Мошни були затоплені повеневими водами на глибину до 1.0 – 2.7 м. Під загрозою затоплення знаходились також села Тубільці, Первомайське, Березняки, Шелепухи. Тільки вчасно вжиті заходи по укріпленню старих протиповеневих дамб запобігли їх затопленню. Відколи введена в експлуатацію Вільшанська НС таких явищ не траплялося.

Анатолій Панкратов прекрасно пам’ятає ті часи, адже не лише бачив, як страждали люди від води, а й допоміг зарадити їхньому лихові.

– У 1972 році приїхали сюди, на берег Вільшанки, керівники із Києва і, разом із нашим керівництвом склали план будівництва комплексу. Відбувалося воно форсованими темпами, на цих роботах я був щотижня. І вже в 1975 році наша насосна станція почала перекачувати річку, – згадує минуле електромонтер з  ремонту та обслуговування електроустановок Анатолій Панкратов.

Вільшанська НС – складова частина Дахнівської експлуатаційної дільниці. Вона виконує експлуатацію комплексу захисних споруд Вільшанського і Будище-Свидівського захисних масивів, що розташовані на правому березі Кременчуцького водосховища. Площа масивів  складає 9,33 і 6,83 тис. га. Довжина Будище-Свидівської дамби – 16,7 км. Водовідведення виконується Вільшанською, Будище-Свидівською №1 і №2 насосними станціями, що мають пропускну здатність 40,0; 9,0 і 9,0 м3/с.

От і закінчилася екскурсія на Вільшанську насосну станцію. Тепер стало зрозуміло, навіщо її збудували  та яку роботу вона виконує. Подумки прощаємося зі спорудою, а погляд спочиває на спокійному і цієї пори холодному плесі річки. Ось ця блакитно-зелена артерія напуває водою 250-тисячний обласний центр, а насосна станція допомагає в цьому.

Джерело: ПРОЧЕРК