Водники відзначили професійне свято

Подробности

Создано 08.06.2016 15:06

Черкаське РУВР забезпечує захист 56 населених пунктів, обслуговує 9 насосних станцій, 88 кілометрів дамб, 47 кілометрів каналів. І все це завдяки невеликому колективу, який днями відзначав професійне свято – День працівника водних ресурсів.

На святкуванні не обійшлося без грамот, подяк, нагород та вітальних промов, однак найцікавішими виявилися розповіді заслужених водників, які багато років тому прийшли в цю галузь, за яких відбулося її становлення і хто продовжує давати лад водному господарству і сьогодні.

Олександр Олійник – начальник Оболонської дільниці. Останні 22 роки вона стала для нього рідною. До цього 20 років життя віддав будівельній організації, де працював головним механіком. Коли згадує свій шлях водника каже, що найважче було в 90-х роках, коли відключали електроенергію, не було паливно-мастильних матеріалів. Виходили з ситуації та працювали. Оболонська дільниця має 4 захисні дамби протяжністю 24 км, що утворюють Оболонський захисний масив, 3 насосних станції. Робота для начальника дільниці насамперед – життєва необхідність. Однак поруч з тим постійно радує око прекрасна природа і те, що дихаєш чистим повітрям, а ще додає наснаги колектив. Адже працювати доводиться в молодому колективі, тому й тримається начальник, попри свій вік, по-молодечому. З-поміж досягнень виокремлює те, що вдалося зберегти колектив та підтримати в належному стані обладнання, що відпрацювало вже по два строки експлуатації.

Сергій Пискун начальник Тясминської дільниці у водному господарстві з 1972 року. Перші роки працював на гусеничному екскаваторі машиністом, потім – інженером-механіком, а у 1989 колектив обрав його начальником дільниці. Каже, що найважче – працювати з людьми, бо до кожного треба шукати підхід. А ще потрібно завжди бути напоготові, бо можуть виникнути надзвичайні ситуації. Проте завжди радують результати – підготовка об’єкта до пропуску повені, безаварійна робота обладнання. Згадує 80-ті роки, коли була велика повінь, вода піднялася на 4 метри вище від оптимального рівня. На щастя, вдалося впоратися.

Степан Журавель начальник Тясминської насосної станції у водному господарстві 37 років. Спочатку 18 років працював електромонтером, потім став начальником станції. Про обраний фах не шкодує, адже робота поруч з домом, мальовнича природа. А ще згадує, як будувалася насосна, тоді йому було 10 років. Ще хлопчиком часто прибігав сюди і спостерігав за роботами, можливо, вже тоді мріяв, що колись працюватиме тут. Вважає, що професія водника важлива, адже на своїй насосній перекачує річку Тясмин у Кременчуцьке водосховище, щоночі 25 кубів за секунду.

Володимир Кравченко начальник Дахнівської дільниці у водному господарстві вже понад 40 років. Згадує, що виріс на малих річках, тому згодом було цікаво перетворювати їх в канали, застосовувати меліоративну техніку. В результаті закінчив гідромеліоративний технікум – осушував болота, будував канали та гідроспоруди. Володимир Іванович розповідає, що коли бачив результати роботи – врожаї, що вдавалося отримувати на осушених землях – душа радувалася. Сьогодні подобається відновлювати водні ресурси, очищувати від сміття, перекачувати воду, оберігати та збагачувати водні ресурси. «Моя робота – це покращення життя людей та їхнього добробуту, бо вода – основний із компонентів нашого життя», – переконаний начальник Дахнівської дільниці.